Притрусив сніжок усі доріжки,
Річку сива покрива шугА;
На поверхні курячі лиш ніжки...
Де ж хатинка? Бабця де Яга?
Між дерев дрімучим темним лісом,
Навіть по засніжених полях
Вже луною бродить поголісся
Що Бабунцю Йожку трафив шляк;
Що сякА художниця Ірина,
Економлячи матеріали,
Взяла і бабусину хатину
На рахітних лапках написала.
Обплела хатинку сальмонела,
Розхитала й кинула в канаву –
І втонула наша Язя, вмерла,
Бо не вміла плавать – лиш літала.
І зімкнулися фатальні води,
ЗакінчИлась казка у глибинах...
Траур в тридесятім царстві… Годі
Відвертати помсту від Ірини.
Змій Горинич уже диха жаром,
А Кощій гострить свою сокиру...
Порятунку спроби усі марні –
Цей конфлікт не закінчИться миром.
Птиця Сірин підгострила пір’я,
А Павук готує павутину...
Лиш один є шлях до перемир’я -
Перемалювать свою картину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530547
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 17.10.2014
автор: Юрij Бyжaнuн