Дощ закрапав і змінилось все навколо,
Кута осінь плечі в темно-сіру шаль.
Листопад ще золотаво-веселково
Хоче перекреслити дощу печаль.
Тільки марно: літо бабине майнуло,
Подалося у незвідані краї
І повів його за руку дощ в минуле
Навпростець, минаючи поля й гаї.
Озирнутися часу уже немає,
Бо відміряно для кожного свій час.
Літо бабине на згадку залишає
Світлий смуток й світлу радість водночас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530636
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2014
автор: Радченко