В зарослих щілинах сухотами плавиться тиша
томління її долітає до нижчих чортів
все те, що в утробі, нікого тепер не колише
бо кашлем у скронях, в легенях тепер й поготів
таврує у пам'ять хвилини завмерлого вжитку
розвінчує примхи, впокорені крихтами крон
всі наші мовчання зомліли поро́стям ужинку
поховані в славі, руйнують старий Вавилон
свобода у жмені - така іпостась не потрібна
занадто сумісна до ролі вблаганних епох
та тиша вже хвора, і надто вона жалюгідна
вже краще слова, хоча їх і замало на двох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530651
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2014
автор: kore