Так хочеться жити, і не обпектися війною,
Коли ти мішень, і вижити шансів нема,
Ти молишся Богу, остання надія від бою,
Надворі вже осінь, а в думці уже зима.
Ніщо не зігріє, калатає серце від страху,
Так хочеться жити, але Україна святіш...
Сьогодні ти влучив у свого колишнього брата,
Він цілив у тебе, та тут треба бути сильніш.
Так хочеться жити, і не обманутися долею,
Бо страшно померти, не живши іще, молодим,
Так хочеться вірити, що недаремно боролися,
Так хочеться просто вернутись додому живим.
18. 09. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530663
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2014
автор: Віктор Остроух