А я люблю отак в часи негоди
Із лоджії з відчиненим вікном
Послухати симфонію природи,
Що ллється з двору дзвоном- ручайком.
В обід сьогодні вийшла, подивилась,
Завмерла з дива – красень-кінь забрів
У дворик наш. Земля дощем умилась.
І він від крапель геть увесь змокрів.
Звідкіль прийшов? Господаря не бачу.
Тихенько в грядці зеленець пасе.
То йде неспіхом, то легенько скаче
І сірий простір вухами стриже.
Дзвінок з кімнати. Йду до телефону.
Розказую, хто взяв мене в полон.
Опісля знову – риссю до балкона.
Коня нема…, розтанув, наче сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530775
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.10.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)