В дитинстві я дуже любила
сироп з дощової хмари.
У волошковому полі
ловити його губами.
Розчісувати пшеничку,
ніжне її колосся.
Співати соняхам пісню
про мавки чарівне волосся
Наввипередки з хрущами
всіх мурах від людей рятувати
Люди все ж дивні-
мали звичку мурах топтати.
Обіймати старезного дуба
І просити у нього сили.
І таскати брата за чуба,
волокти з дідусем вили.
Боятися темної ночі, сичів, павучків
і гадючок,
Ганяти радо по ґанку курей, гусей
та індичок.
КУДИ це все ЗНИКЛО?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530839
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2014
автор: Сонцетінь