А як не прийде момент переломний?
Ні хеппі енду
Ні розв'язки страшної,
І не буде кінця
У липкому від крові двобої?
А небо лишиться?
А голос не стихне?
І те і те-крихке.
Я можу жити ще,
Знайти б в цьому розраду,
Щоб дні доживати правильно,
Бо всі уходять у небо повально,
А я тут ще й досі,
І зима на носі,
Ще одна.
А я не вірив в неї,
І взагалі здавалося,
Що час застиг смолою спаленого страху,
В серцях тепер латаємо діри,
Що добровільно їх відкрили,
Аби не відчувати брехні,
Ми були такі легкі,
З залізними кулаками,
І з відкритим серцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530840
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2014
автор: Микита Салапита