«Кому журбу довіриш, серце?
Ухиляється все більш
твій шлях проходить незрозумілих
людей.»
(Р. М. Рільке)
Нема кому довірити журбу,
Нема кому розповісти
Про клена мить черлену
Про тріпотіння жовтої осики,
Коли шалений падолист
Ще не зірвав її одежу
І літо індіанське ще дарує
Тепло останнє.
Хоч відкричали журавлі
Своє
З тобою попрощавшись,
Поруч люди
З якими вмерти радісно,
Й не шкода
Ці залишки життя
Нести в офіру
Вітчизні.
Та нікому довірити печаль:
Хіба що мертвим.
Хіба що їм…
(Світлина автора віршів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530849
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.10.2014
автор: Артур Сіренко