Напівоголені дерева
В зажурі дощовій стоять,
Гілками тягнуться до неба,
Мов просять зиму почекать.
Бо так не хочеться морозів
І довгого, важкого напівсну,
А вітер гонить листя по дорозі,
Рве павутиння ниточку тонку.
І хмари кубляться, блукають небом,
Чатують сонце - хай іще поспить.
Для щастя мало, дуже мало треба -
Тепла, коли нежданно засніжить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530863
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2014
автор: Радченко