Ця осінь не народжує поетів,
Ця осінь виколихує печаль...
Хоча й цвіте безмежжями букетів,
Та тільки над могилами, на жаль.
Ця осінь не римує, а ридає
На аркушах нерадісних митців,
Бо матері лишаються без раю
І зостаються без надій вітці.
Ця осінь не співає серенади,
А дико завиває по ночах!
Не золоті, іржаві листопади
У неї цього року на плечах.
Ця осінь не натхненниця, а мука!
Не фея добра - чарівниця зла!
Чаклує неустанно лиш розлуки
І переводить на журу усі слова!
Ця осінь не забудеться ніколи...
О, Боже, більш ТАКЕ не повтори!
Засіяне хрестами, плаче поле,
Летять невинні душі догори...
(17.10.14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530887
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2014
автор: Леся Геник