Чорним полем серця ходить сум,
по слідах що стали знов прозорі...
ти кохання підняла на глум,
і за ним сьогодні плачуть зорі.
Ринви зморшок підпирає біль,
(недієвий тут закон науки),
бо і в найлютішу заметіль,
так іще не затерпали руки
Догоряє день в багатті мрій...
Нерви наче після вітру лози...
відчуваю,за розп'яттям вій,
за хвилину здетонують сльози!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531021
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Леслав