В наших українців є така харизма

В  наших  українців  є    така  харизма,
Міряємось,  браття,  всі  патріотизмом.
Хтось  найбільший  прапор  встановив  над  дахом,
Хтось  побив  сусіда:  він    москаль  –  невдаха,

Інший  в  вишиванці  їде  на  роботу,
Всяк  себе  вважає  справжнім  патріотом.
Вже  стовпи  й  паркани  в  жовто-синій  фарбі,
Навіть  у    дівчаток  –  українки  -  Барбі!

Патріот    у  Лорак  кинув  шар  багнюки,
Щоб  не  забувала  України,суко.
Щось  таке  знайоме  у  тих  перегинах,
Вже  були  парторги  в  деяких  країнах.

Кричимо  щодуху  ми  «Героям  Слава!»
А  герої    гинуть  й  це  буденна  справа.
Чи    не  патріотка    в  чорній  хустці  мати,
Що  всіх  генералів  стане  проклинати?

Що  вождям  країни  смачно  плюне  в  очі?
Бо  живого  сина,  не  Героя  хоче!
Чи  співає  німець  гімн  свій  щогодини?
Скажеш,    він    не  любить  рідної  країни?

Де  ж  воно  те  вічне,  щире  та  розумне?
Що  із  нами  сталось?Сумно  ,  браття,  сумно…
Все  піар..  Реклама  на  сльозах  та  крові,
Знов  вожді  клянуться  в  щирості  й  любові

До  свого  народу!  Добрі  олігархи!
Тільки  їхні  дітки  –  десь  у  аквапарку
В  Лондоні,Парижу,  навіть  на  Тайвані,
Рухають    фігури  вдома  на  дивані.

Вигідна  війна  їм,  це  ж  великі  гроші,
Ви  же  ,  патріоти,  всі  такі  хороші,
Йдіть  їм,  догоджайте,    підставляйте  спину,
Тільки  пам’ятайте:  то  –  не  Україна!

Отакі  ми  -    діти:  щирі  та  наївні,
Віримо  у  казку,  що  всі  люди  рівні.
Платимо  податки  –  це  ж  патріотично,
А  нас  все  грабують  вдвічі  або  втричі.

Хтось  із  нас  глузує,  хтось  боїться  саме.
Хтось    спокійно  грає    нашими  життями,
Ми  же  копійчини  зберемо  останні  -
Біженцям  та  дітям,бо  ми  з  вами  крайні.

Тож  включайте  мозок,  любі  патріоти,
Від  своїх  Фейсбуків  відривайте  попи,
Та    люструйте  владу,  що  знов  лізе  скопом,
Можемо  не  гірше  жити  ніж  в  Європі.

Шлях  важкий  та  чесний  починавсь    з  Майдану,
Не  дамо  же  ,браття  ,нас  ввести  в  оману,
Бачили  і    справжніх,  і  лжепатріотів,
По  ділах  судіть  ви,  та  по  їх  роботі.

Обіцянкам  вірить  –  щастя  нам  не  буде,
Відрізняти    треба  золото  від  бруду.
Піднімайте  ,  браття,наш  народ  з  руїни,
Отоді    й  здійсниться  розквіт  України!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531028
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)