Кривавими сльозами плаче осінь.
Скидає листя тихо, наче мотлох.
Чому ж ото на світі повелося,
Що ми не маємо хороших подруг?
Чому з усіх сторін нас обступили?
І кожен же нав’язує вимоги.
Нас не катують. Нас так просто … вбили.
Поклали на коліна. Нас . безногих.
А ми терпіли, слухали , благали.
Та зараз це уже нам не під силу.
Ми падали і з болями вставали.
А смерть, неначе мором, нас косила.
Ми не здаємось! Не здамось ніколи!
І мирну пісню ще почуєм.. Солов’їну.
Ми добровольці! Ми на захист , гордо.
Ми душу й тіло, лиш за тебе, УКРАЇНО!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531110
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: М.Я.