Він прилітав нізвідки…
Чи здалека…
Він був лиш Вітер… може… гвинтокрил…
-Скажи мені…
Замріяна Смереко…
За що тебе так сильно полюбив?...
-Літати над дрімучими
Лісами
З таким шаленим гуркотом Злочинно…
А чарівну…
Замріяну Смереку
Ти полюбив… напевно…
Безпричинно…
-Споконвіків належу
Цим просторам…
Мене ще знала первісна земля…
Під небом цим…
У цих високих горах…
Коли насправді станеш ти моя?...
-Лише тоді…
Коли у синіх горах
Назавжди стихне пісня солов’я…
Як усі ріки витечуть до моря…
-Але ж…
Ніколи не віддасть земля!…
Хоч ви - Смереки…
Але ми - Вітри…
Захочу… то й змету все до нуля!…
-Забудь мене…
І спогади зітри…
-Я прилечу…
Чи зблизька… чи здалека…
І що мені насправді скажеш ти?...
-Ти знаєш…
Як ридають ті Смереки…
Коли… до них
…..торкаються… Вітри……..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531111
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2014
автор: гостя