Я хочу, щоб ти дивилась на мене
так, як раніше,
щоб відчувався подих, у твоїх очах
і спраглі без дотиків твої зіниці,
палали й тонули у моїх руках.
ти згадана тайна, безмежна криниця,
мого нетерпіння погасла зоря,
цілую я руки твої й ніжні рухи,
голублять навіки дарований шанс.
не завжди навічно, нам разом любити,
не вік нам мірило любові, та все ж,
обійми мої і ніжність мов птиця,
колише свідомість і стримує час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531229
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Андрій Булакевич