До себе приміряєм смерть

До  себе  приміряєм  смерть—
чи  довго  це?    чи  швидко?
чи  смерть  подібна  до  стрибка?
чи,  може,  до  падіння?
на    сірих    подушках    палат--
під  стогони,  при  свідках?
 а  чи  забутому  в  траві--    
у  маячних    видіннях?


До  себе  приміряєм  страх—
під  обстрілом  і  в  тиші,
про  що  подумаєш  тоді—
про  матір?  про  сім’ю?
або  про  цього  юнака,  
що  так  нерівно  дише
і  дума:  «він    мене  уб’є,  
як  я  його  не  вб’ю»?

Вікторія  Торон

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531303
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Вікторія Т.