Барні стійки немов причали

Барні  стійки  немов  причали

Барні  стійки  немов  причали
Поетичного  моряка.
Ми  рядками  до  дна  дістали,
А  кінцева  мета  –  яка?
Врешті-решт  допливають  судна
До  котроїсь  із  тісних  бухт.
Капітани  ховають  сурми,
Ставлять  підписи  у  гросбух.
Але  ти  не  привіз  додому
Ні  алмазів,  ані  шовків.
Ти  несеш  у  валізі  втому
І  сузір’я  затертих  слів.
В  океанському  безбережжі
Виживає  лише  пірат.
А  у  тебе  щодня  пожежі
І  душа  у  мільйон  карат.
Підіймаєш  її  мов  прапор
Нескінченної  висоти,
В  електричці  Тернопіль-Рахів
Відкриваєш  нові  світи.
Залишаєшся  на  папері,
Аби  міг  прочитати  брат
Скільки  нині  живе  Енеїв,
Щоб  відчути:  він  теж  пірат.
Якось  сяде  за  стійку  поряд
Прочитає  свій  власний  вірш
І  засяють  ясніше  зорі
У  морському  сузір’ї  тиш.

P.S.  Скільки  людей,  скільки  доріг  -  стільки  й,  відповідно,  віршів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531349
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.10.2014
автор: Олександр Ткачинський