збережи себе цієї осені
теплою, примхливою й гарячою.
і зігрій мене своєю вдачею,
як улітку сонце землі зрошені...
обійми так міцно, мов востаннє,
не промовивши уголос ані фрази.
все, що ще лишилося несказаним,
вміститься в одне просте зізнання...
в серця лиш один тремтливий подих,
в очі ці на диво мрійні й збуджені...
в посмішку, яка розквітла у мені,
наче мак в пустелях геть безводних.
ДТХ
20.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531367
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Микита Баян