Я ніколи не був у вирію, за морями такими синіми,
З білосніжними ранку вітрилами, у краях, де завжди весна,
Там, де далі здаються безкраїми, там, де пляжі з високими пальмами,
Там, де сонце, і вітер, і небо, де зимою снігу нема.
Я ніколи не був у вирію, за горами такими синіми,
Що здійня́лись крутими хвилями аж до самих високих небес,
І, коли закружля хурделиця, хай дорога під хмарами стелиться,
Я ніколи не був у вирію, але вірю, що є він десь.
Я ніколи не був у вирію, за лісами такими синіми,
Я ніколи не різав крилами незнайомого неба блакить,
З висоти польоту пташиного я не бачив життя мурашиного,
І ніколи не був таким вільним, як бувають вільні птахи.
Я ніколи не був у вирію, з небесами такими синіми,
Що, здається, сам Бог милується на творіння високе своє,
Всі дороги ногами сходжені, а душа для польоту народжена,
Я ніколи не був у вирію, але вірю, що він десь є.
26.08.1995
Пісня "ВИРІЙ"
https://www.youtube.com/watch?v=uUgrzrSRTRg&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531420
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Олександр Шевченко