Ти зруйнував усе за дві години,
Демонстрував байдужість й саркастичну зверхність.
Це був урок мені : що від людини
у відповідь чекати на відвертість.
Я дякую тобі за цю руїну,
Нарешті знову в голові порядок.
Тепер в крові замість адреналіну
Байдужості терпкий осадок.
Ну що ж , однаково, я не чекала чуда,
Тільки навіщо ти, не розумію,
Залив бетоном зверхньості і бруду
Мою наївну і дитячу ейфорію?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531490
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Tania Burgart