Мені вона однаково сумна,
хоч як би сонячно про неї не казали.
Вона мов келих недопитого вина,
як неозвучена , та визнана вина,
немов розлуки жовтої вокзали...
Вона як постріл в спину без жалю,
як дотику загострення в незрячих,
холодний душ на шкіру ледь зі сну,
слова , які уже не мають значень.
Вона як біль, що лиже воду з рук,
крадеться тихо, непомітно в мою просинь...
В яку б не нарядилася з перук,
однаково мені сумна ти -ОСІНЬ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531677
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Meggi