Якби могла , прийшла б до тебе в сни
як наяву і обняла за плечі...
Прийми ж мене , як вісточку весни,
як сміх дзвінкий сусідської малечі.
Прийми мене , як жовтооку ніч
посеред листопадової тиші,
у сни я принесу з твоїх узбіч
усе, що розгубив, чи просто лишив.
Якби могла, прийшла б тоді, повір,
руками б розгребла і жар, і попіл.
Ти жеврієш іще, ще не згорів,
серед туману і безглуздих кроків.
Пусти мене ,я серцем огорну
твоїх холодних рук колючий дотик,
згорнусь клубочком в серці, ніби котик,
і муркотітиму,що я тебе люблю.
Пусти мене до потаємних мрій,
зігрію їх своїм теплом, як зможу
і проросту в них як цупкий пирій...
нехай не будуть сни твої порожні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531683
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Meggi