ти - найбільша життєва потреба,
найцінніший скарб моря й сухої землі.
я живу лиш від тебе до тебе
і пливу туди, де губляться кораблі...
ти - єдина з душевних сліз й сонячних втіх,
радісний сум й веселих очей вся печаль.
білим птахом в тобі, серед хмар, я притих,
але поки мене ти не бачиш, нажаль...
я летітиму в океанів морську даль,
в неба височінь синьо-глибоку.
і можливо, розіб'юсь, неначе кришталь,
чи втоплюся між хвиль сонцеоких...
та знайду тебе, знявши хмар водних вуаль.
ДТХ
22.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531689
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Микита Баян