Той колір, що вникає у ніздрі,
Як дух терпких ялинових лиць.
Усі дівчата так ялиноворізні,
Як жменя глиці, що складає триптих
Галуззю, хвої, небу з безпташшям..
У ту минуту болі з життям,
Коли ти, ставши тінню-латтям
Собі, застояний вимолиш шлях
По бездоріжжю, в безмірі лісу,
Що на три кроки далі тебе
Впадає в тишу, погляд, наскрізну
І пахне мохом глицевий мед.
І бачиш - осінь проситься в руки,
На крила стихлих синіх пташок,
І мокнуть стишені дятлові стуки,
І гусне визрілий глицевий крок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531804
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Єва Lemberg