Глумом розповзалось поміж люди
(В пліток леза гострі, як мечі),
Що Андрій свою жону не любить,
До чужої ходить уночі.
Чорні думи серцем відганяла
І не йняла віри до кінця,
Лиш надія сльози витирала
З білого, змарнілого лиця.
В туги очі – криниці бездонні.
Завмирає скривджена душа.
На гіркому, сивому безсонні
Слід кривавий зрада залиша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531810
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Ольга Яворська