З’являється між нами відстані чорні зимові,
Листопадові холоди, самогубства жовтневі,
Тільки до смерті не можна бути готовим,
Особливо, як смерть застає тебе в червні.
І тут здається, що все навкруги підточено,
І люди сходяться перешіптуючись до оселі,
Мовчать каменярі поряд із зодчими,
Мовчать навіть діти, які зазвичай веселі.
В тому, що ти помреш – немає ніякої вигоди, -
Говорить Ісус мені. –
Смерть – вона не в правді чи кривді,
Вона просто вибирає між сильними,
Вона навіть не вибирає, вона просто мусить.
Така у неї робота – чекати у коридорі,
Поки ти зрозумієш, коли ти будеш готовий,
Вибирайся із цього пекла, тримайся своєї любові,
Завжди прислухайся до тиші,
Не довіряй їй ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531889
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин