Мені жаль

Я  жалію  про  не  сказані  слова,
І  про  сказані  я  теж  жалію.
Як  мріє  про  літо  мавка  лісова,
Я  так  про  вас  і  мрію.

Я  жалію,  що  не  сказав  ні  разу,
Як  сильно  вас  люблю.
Не  наче  я  чекав  указу,
Яким  себе  же  погублю.

Я  жалію,  що  рідних  рідко  бачу,
Та  ідеалом  їхнім  я  не  став.
Бувало  по  ночам  я  плачу,
А  у  день  бачу  сотні  вистав.

Я  жалію,  що  сестру  ображав,
Хоча  єдина  є  вона  у  мене.
Але  завжди  у  її  картинах  я  вважав,
Є  щось  таємниче  не  збагнене.

Я  жалію,що  плаче  рідна  Батьківщина,
Коли  на  частини  розбивають  її.
Але  завжди  неї  я  дитина,
Що  не  втрачає  забутої  надії.

Я  жалію,що  часто  Бога  забуваю,
І  рідко  приходжу  у  Храм.
Перед  Ним  я  двері  закриваю,
Та  десятки  будую  я  брам.

Я  жалію,хоча  слова  нічого  ці  не  значать,
Твої  вчинки  лиш  мають  вагу.
І  люди  лиш  тоді  пробачать,
Коли  тобі  пробачити  до  снагу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532012
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: 333