[i]Мій демон, заточений у скло,
То вгору, мене, здіймає,
То знов, вже на саме, саме дно –
Наче метеор жбурляє…
Мій демон, янгол, чорт у склянці,
Ковтає фіміаму дим.
Ми з ним, завжди у неба бранці,
Блукаєм серед лютих зим…
Мій демон, мій гордий демон сну,
Що, спиняє час раптово.
І в зимі, шукаю я, весну,
Загубившись помилково…
Мій демон, темний демон ночі,
Солодкий запах, тютюну…
Дивлюсь в твої порожні очі,
І бачу тишу, я скляну…
Цей погляд, повз все моє життя,
Як це все, мені, забути?..
Демон, веде до забуття,
Не намагайтеся, збагнути...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532106
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Валерій Кець