Після цього дощу вже немає ні правди, ні віри
І сливовий туман день опустить із втомлених рук
Від луни до луни, до останньої стертої милі
Перегукує сутінь, між босими кленами, крук
Одинокий як перст, а до неба ще треба дожити
Цей поранений птах, як приречений зимами світ
Без прикрас і пісень у дзеркала джерельного світла
Я вертатиму сонцем, коли ти розбудиш сади
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532164
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Яся Сингаєвська