Люблю я сонячне тепло,
Люблю тепло і від каміну,
Лежанки, припічку чи печі,
Де зігріваю свої плечі.
Та найтепліше те тепло,
Що йде від серця і до серця,
Що теплим словом обгортає
І ось, від цього вже на світі
«Нічого кращого немає».
Тільки воно є невгасиме
І душу щастям наповняє -
Його по Фаренгейту не замірить,
і «Цельсій» також ні при чім,
Воно святе. І інші паростки пускає –
Що в поколіннях не згасають.
Якщо його нема – то це біда,
Бо зачерствіють душі у нащадків.
Тож не жалійте ви для ближнього тепла,
Добра, любові і ще раз тепла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532241
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Зоя Іванівна