осені холодної листаві простині
хиткими рухами в'язали рими,
непрошені птахи жили між ними...
вони плели снів гнізда, що, як ті човни,
стояли в гавані дерев, за сіновалом.
їхні сни були про весни [ніжні та ласкаві]...
про літо, що так зігрівало чорні віти
й сушило сіру землю, ніби власне тіло,
розрите вже людьми, які чогось хотіли
від неї, геть забувши вічні епопеї
про небо, гори, землю, Зевса й Феба;
ідею, що Землі теж спокій треба.
а рядки в'язались, як пташинії хатки:
густо і заплутано, але в них пусто -
вони ж таки заховані в снів хустку...
24.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532248
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Микита Баян