А ти знаєш, щоб бути щасливим багато не треба,
Тільки прокинутись зранку і каву зробити,
А потім вмити обличчя, щоб ясно бачити небо
І за собою двері на ключ зачинити.
Тобі приходилось бачити справді нещасних,
Таких знедолених, вбитих і наче пустих?
Вони сповна надивилися в очі страху
І ніби так ненароком перетворились в старих.
Тобі всього 18-ть чи може вже більше,
А ти себе до нещасних уже записав.
Лише скажи мені правду - чому так поспішно?
Немає люду у світі, який не страждав.
Усе це просто насправді — бути щасливим
Та ми ускладнюєм здавна намічений шлях,
Нещасним бути так просто і бути безсилим,
Коли не в змозі здійснити того, що собі обіцяв.
А ти дивися крізь себе і бачити спробуй,
Чого бракує на даний момент у твоєму житті?
Все ж наче просто, бракує хіба що розуму,
В всіх своїх бідах, зазвичай, винуваті самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532258
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Цілковито незалежна