А може й я залишуся шедевром,
Відблисок долі в небі промайне
Осамотілих вимушених зойків
Мого буття рука перелистне.
Не змога битись в просторі тремтячім
Не стану плакать ливнем з висоти
Плювать у очі сатані незрячій
Що між братів зруйновує мости.
А може й я, розбещена і юна,
Закохана в Степана і війну,
Як тисячі до мене навіжених,
Життя віддам за Неї лиш одну...
Та поки я залишуся шедевром,
Ще буде міліард таких як я.
Ще розійдеться диким вільним плесом
Свобідна непокорена земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532269
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Наталя Гайдамака