Немовби вітер скаженів,
Жбурляв листя щосили,
За мить лиш клен осиротів,
Листочки залишили.
«Куди, ви», - лячно помахав,
Тріщало аж гілля,
А вітер й далі не вгавав,
Жовтіла вся рілля.
Хмари на небі пливуть чорні,
Втоми вони не знають,
Такі швидкі, такі проворні,
Й на хвильку не вгавають.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/827-klen-osirotiv.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532371
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Антоніна Грицаюк