Передмова:Спочатку прочитайте частину 1!
...Вона ще раз подивилась на море, в ньому відображалась місячна доріжка, підняла голову, хотіла останній раз подивитись на цей турецький місяць, який був свідком її щастя всі ці 2 тижні...О Боже, Вона ще ніколи такого не бачила, місяць був тонесенький, червоний, немов шрам на серці,який від шаленної болі стікає кров*ю, її дихання прискорилось, серце так закалатало, що його стукіт доходив до головного мозку і пульсував з шаленною швидкістю, з очей рікою линули сльози...Вона закричала...Закричала від тієї болі на душі, її серце розривалося, Вона шукала вихід, але його не бачила,...хоча ні, був лише один спосіб-втеча, але тоді все, її життя закінчено...Вона ще раз подивилась на небо, в море, на свої побиті об гальку на пляжі ноги, і побігла щосили, не озираючись, щоб не стрибнути, побігла до нього, прощатись...Вони довго лежали в номері, на ліжку, Вона плакала...Він пестив її шовкове, каштанове волосся, через 2 години Вона мала летіти, їй було байдуже що з хвилини на хвилину має зайти її тато, вона притулила голову до його серця, відчула в останнє цей стукіт, він був такий хвилюючий, швидкий, підняла голову, подивилась в його чорні очі,в яких побачила сльозу, вона покотилась по його щоці, залишивши блискучий слід...і далі впала в його обійми..їхні тіла та душі злились в одну...губи торкнулись в ніжному поцілунку...пройшла година, Вона заснула в нього на плечі, підняла голову, подивилась на годинник...вже час, пора...почувся стукіт в номер, її серце чуть не зупинилось, Вона почала його будити, прокричала татові, що зараз не може вийти, вийде через 10 хвилин...Вони зіткнулись поглядами, була 4 ранку...останній погляд...поцілунок...дотик...і все кінець, Він пішов...Вона чекала автобус в аеропорт, молила щоб рейс затримали, але не сталось так як хотілось...пройшло майже 4 місяці...Вона таки поїхала...Її життя втратило сенс, батьки не впізнавали свою дочку, вони не знали нічого з її життя...Тримала все в собі, від дзвінка телефону в неї мало не зупинялось серце... Він дзвонив їй, писав, але цього було недостатньо...Вона карала себе за те що тоді не втекла...життя її перетворилось на пекло...Все що було там їй здавалось найпрекраснішим сном в її житті, але вона знала, що колись, далеких 4 місяці назад була щаслива, життєрадісна, з ним...а зараз її тошнило від оточуючих її людей,Вона закинула навчання, і всі 4 місяці плакала, інколи Вона дивувалась, звідки в її організмі береться стільки води...Вона знала, що вже ніколи його не побачить, в голові складала різноманітні історії щастя, якщо б Вона там залишилась, єдине що в неї залишилось- спогади...Вона знала, що довго так не терпітиме...Втече наступного ж року, коли туди полетить, але не в той готель, а на другому кінці загадкової Турції...Але це вже не було важливим, це вже не була перепона, головне пересікти кордон Україна- Туреччина, а все решта дрібниці...Вона таки буде щаслива, з Ним...а зараз Вона не житиме, лише існуватиме, ще 8 місяців, плакатиме, але він чекає на Неї, Вона сильна, Вона все витримає...
P.S.Ця історія про нещасливе кохання, вона вчить кохати та чекати...пам`ятайте: Impossible is Nothing
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53242
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.01.2008
автор: Chocolate kiss...