Я в нову гру включився, як в життя,
Бо в ній страждаю і перемагаю.
Екран неначе прірва забуття,
Життєвий простір, де творити маю.
Я тут будую в мирі і війні,
Мої солдати тут, мої заводи,
Що тут живе, то завдяки мені
І зберегти його мої турботи.
Я тут володар. Помахом руки
На боротьбу війська я посилаю,
Хвилини тут проходять, як роки
І простір тут не має зовсім краю.
Ну ось, нарешті все я сотворив,
Досяг мети і рейтинг свій потроїв,
Та знов ПеКа запрошує до гри, -
Це новий рівень - тільки для героїв.
І знову нерви зв’язую в клубок.
Рука на кнопці, ніби на гашетці.
Іще маневр, іще один ривок,
Та програш б’є, мов блискавка по серцю.
З важкою гри виходжу наяву.
Екран потух, я там помер - це знаю,
Та я у цьому світі поживу,
І знов помру, як цим життям награюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532440
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Мірошник Володимир