[b]Ти досі ще холодна, наче сивий лід,
Ти правда невимовна, ти гордості політ,
Ти ті слова, які я вимовить не смію,
Ти невблаганна мить, ти завжди протидія.
І знову біла шкіра в тренді, в моді,
А ти взяла і загоріла на природі,
Зробила все на перекір, мов та нескорена стихія,
Ти недосяжна як верхів'я гір, ти альпініста мрія.
На грудях білої футболки Ернесто Че Гевара,
Твого буття розбитого осколки, чорна хмара,
Нехай воно розбите вщент, одна надія,
Одвічний і незмінний бренд - то протидія,
Нікому не корись, холодна і впізнана…
Але розтопить лід колись кохання хулігана,
І то зламає певні рамки, то буде подія,
Збере буття уламки, бо всупереч кохає протидія![/b]
© Юрий Прокопенко.
[img][/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532446
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Юрій Прокопенко