Це місто… що легко писало
Всі наші портрети…
Прокручує слайди… немов у німому кіно…
Ось тут я колись загасила свою сигарету…
А ти ж не курив…
бо покинув, здається… давно…
Ми Привиди давні…
Ми Тіні зі зниклого міста…
Ось тут ми кохались… а тут – обнялись під дощем…
Лиш наші фантоми його переповнюють Змістом…
Як бочку наповнюють медом…
а миску – борщем…
Ось тут ми зустрілись з тобою…
Уперше… спонтанно…
Тобі так хотілось дізнатися моє ім”я…
А місто – Ліпило!… Творило!… Бриніло фонтанно!…
Сліди наших ніг вже
Відксерила вкотре земля…
Це місто астральне…
Де з”їли ми тоннами солі…
І десь у графіті вкарбовані всі імена…
У зниклого міста фантомні… запущені болі…
І хто йому лікар насправді?...
ні ти… ані я…
Це місто – міраж… та
Без тебе позбавлене змісту…
Тому я благаю крізь призму відтінків... – Поклич!...
Тут серцю моєму у грудях було надто тісно…
І я повертаюсь до нього…
у сотнях облич…
Це місто – моє!... все!...
Цілком!… до останньої нитки!…
Картини мої – Акварельно… ескізи мої – Олівцем…
Я тінь… що асфальт пробиває із легкістю Маргаритки…
Щоб так невагомо… пастельно…
йому нагадати про це……………
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532493
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: гостя