Стогне вітер у комині.
Сум на душу ліг.
Це зима вже за дверима...
Вночі випав сніг.
Забарилось десь кохання.
Ой, неблизький світ...
Обіцяв прийти ти зрання,
Впав із вишень цвіт.
Ось зима цвіте вже білим,
Пада сніг із віт.
Полети до нього, вітер.
Передай привіт.
І скажи, що я чекаю...
Ні! Не плачу, ні.
Лиш сумую й виглядаю
Ночі й дні при дні.
Все уважно слухав вітер,
Сівши на гіллі.
Ти один такий на світі.
Пособи мені.
А чи, може, знаєш правду?
Чом же ти мовчиш?
Сподіваюсь на пораду:
Як без нього жить?
Бачу, й ти самотній, вітер,
Ось тепло шукав.
Пригортав замерзлі віти,
І когось гукав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2014
автор: Н-А-Д-І-Я