Безутішний осінній сніг
Так зненацька з самого ранку.
Хто за осінь коротку встиг
Крихти сонця зібрати в банку?
Хто медовим залив теплом,
І пів ложки досипав спеки?
Білим снігом, як молоком,
Заливає ці збани й глеки.
Позакручуй мерщій, скоріш.
Позакутуй у ша́рфи й пледи.
Ми в цю зиму – хай босоніж,
Але з сонця набрали меду.
Льодянистий осінній сніг
Через шкіру дійде до серця.
Знай, немає легких доріг,
Та немає й смаку́ без перцю.
Не бува випадкових змін,
І немає невчасних рішень.
А цей сніг, як адреналін,
Наче каже: «Живіть скоріше».
26.10.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532705
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.10.2014
автор: Альбіна Кузів