Кохаюсь з тобою…
На гострому лезі зневіри…
Не знаючи серця…
І ще не відкривши лиця…
Сліпі негритята пролазять до нас в усі діри…
І грають у драмі…
в якої не видно кінця…
І… може… колись промайне…
Ніби кадр двадцять п’ятий…
Не змій… що спокусник…
А диких вершин Сніжний барс…
Та знову і знову… ці надто сліпі негритята
Виставу мою
перетворюють на трагіфарс…
Кохаю тебе… неповторно…
До болю… до щему…
І майже – до стресу…
В безмежжі усіх Чорних дір…
На самих найнижчих підмостках земного Едему
На мене чекає мій ніжний…
мій лАгідний звір…
Кохаюсь з тобою…
Твого не торкаючись трону…
І що я згубила?...
І що я насправді знайду?...
Лиш тільки пробач… як твою Неповторну корону…
У шалі цілунків…
під ліжко своє.....покладу......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532720
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: гостя