Там, де кохання наше втратить силу,
Там буде ніч глуха із шерехом дощу,
І дощ шептатиме комусь "не відпущу"
Із присмаком вінтажного вінілу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там зійдуть квіти неприродніх кольорів,
Кремезніші за найстаріші з яворів,
Із ароматом пороху і пилу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там стане хмарочосів омертвілий ліс,
І лісом зграї сповнених очей коліс
Ганятимуть фантазію віджилу,
Там, де кохання наше втратить силу,
Там буде порожньо, ніяково, ніяк,
І вийде грізний незнайомий Зодіак,
Відкрає неба край від небосхилу...
...Там, де кохання наше втратить силу,
Ти зійдеш із трамвая, я - в могилу.
2014
*Малюнок: Зиновій Сидорів. Останній трамвай
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532743
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 27.10.2014
автор: Максим Тарасівський