Моя країна, то підбитий птах,
який летить із раненим крилом,
геройські душі в рані лиш у снах,
приходять до рідні все знов і знов.
Одне крило тримає курс бійця,
але жага до волі - перш за все,
тому летіти треба все життя,-
хоча б не впасти в поле у пусте.
Пташиний крик тепер летить до тих,
хто не підняв ще в небо голови,
до тих, хто ще ховається в ярмі,
і в кого душі все ж таки німі...
Вересень 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532802
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Кошкина