Нездоланні
На віки мій народ став мудріший
За пройдешній розстріляний рік…
В чорні стрічки хати кат обвішав,
Посадив на дорогах калік…
Перемішував смуток і сльози,
Утопив край в нечуване зло,
Наряджав смертоносні обози,
Нищив все, що у душах жило.
І здавалось нема лиху краю…
За яку, хто розкаже, вину,
Нас безжально Всевишній карає,
Та послав проклятущу війну?!
Через смерть гартувалася воля
І нескореним гріла серця,
Задихалась свобода від болю,
Уявлялось, що жах без кінця…
Відродились народні толоки,
Мов весна, людність знов розцвіла,
Волонтери злилися в потоки,
На устах рідна пісня жила…
Все гучніше співають вояки,
Як бувало колись козаки…
Над полеглими виростуть маки
І красуні вберуться в вінки…
Непоборний, мій славний народе,
Україна міцніша броні!
І ніякому ворогу зроду
Не здолати нас - стверджую… Ні!!!
27 жовтня 2014 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532868
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Микола Паламарчук