Осінній день у глечик димаря
Налив густого во́гкого туману,
А горобині кетяги горять,
На паморозі білу порцеляну
Течуть багряно викислим вином,
Немов поранив жовтня хтось у груди...
І жолуді тріщать, як доміно,
Настукують свої чудні етюди.
Осінні мряки виїли парчу,
Із листя змили золото сусальне.
Ні посвисту,
ні крику,
ні плачу -
Лише німе спустошення криштальне.
Лиш я і сад у пасмах димарів,
Що злилися із молоком туману,
І яблук мерехтливі ліхтарі
Над мокрими штахетами паркану...
І перемерзла вицвіла блакить,
Що сніг плекає у своєму лоні...
Кленове листя жмутками летить -
Легке і тепле, як твої долоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532877
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Наталя Данилюк