Почувай себе вільніше, приставляючи цівку до скроні,
Хіба варто боятися смерті у цій країні?
Чорна кіннота вела декласованих ронінів
Ораною землею демаркаційних ліній.
Чорнозем під ступнею м’якшав від їхніх кроків,
Коріння спліталось навколо них мов змії,
Самураїв схожих на іудейських пророків
Вели на розправу до Папи Римського Пія.
Частина з них померла від болю і ран,
Частина – від спокою, інші – від голосу й тиші,
У цій країні залишився тільки уран,
Ця країна – більше нічого нам не залишить.
Смерть самурая врешті не сильна втрата,
Кожному роніну ронін приходить новий,
Смерть як життя – боятись її не варто,
Ти або з нею живеш,
Або до неї ще не готовий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532892
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин