Щось в кожнім з нас від Бога є-
Величне, світле, справедливе,
Тая частина немінлива,
Що вносить сенс та й суттю є.
Все інше, що у нас існує –
І протиріччя й намагання,
Всі складнощі і сподівання
До того вищого крокує.
Через падіння та вставання,
Через ночей безсонних море,
Через любов, надію, горе,
Через усі випробува́ння.
І головне – крізь біг життя
Про ту частину не забути,
До неї прагнуть, її чути,
По ній звірять серцебиття.
Бо вибір в кожному є з нас –
Щоб Бога частка в нас зростала,
Інших любов’ю огортала,
Нас піднімаючи в той час.
Чи навпаки, про частку ту
У суєті днів забувати,
Лиш себе та своє плекати,
Закохуючись в самоту.
Але не треба забувать:
Ці частки разом – серце Бога.
В цім серці всі ми є єдині,
Тому спочатку і донині
У людства спільна є дорога.
На всіх – одне серцебиття.
І можем світлом ми зростати,
І над буденністю вставати,
Розширюючи сенс життя.
І пам’ятати про зв’язок
Між частками та Богом са́мим,
Між величним і самим ма́лим,
Та прагнуть серцем до зірок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Наталя Артеменко