Останній день вересня. Жовте листя опадає з дерев, похмуре сіре небо, сильний поривистий вітер. Минулого року в цей самий день було сонячно. Було ще літнє голубе небо і лист ще не опадало, а було на деревах, неов прекрасне золоте вбрання. Рівно рік назад я в тебе закохалася. Тодіі я ще забавлялася цим почуттям... Я тонула в радості, хотіла співти, танцювати і кричати на весь світ про твої зелено-голубі очі. Зараз же, рівно через рік я тону в сльозах, хочу все бити, рвати, різати і кричати на весь світ від болю... Ти сказав мені забути тебе... Мій розум може це зробити а от серце ні... В мене мене дуже болить серце за тобою. Я пообіцяла тобі не плакати... Я пообіяла навіки забути тебе... Першу обіцянку я виконати не змогла і не зможу... А от другу я виконаю.... Я забуду тебе як випаде перший сніг...В той день я викину тебе зі своїх думок і зі свого серця... А от якщо моє серце не зможе забути тебе, то я власноруч вирву його з свого серця і заховаю туди, куди ніколи не проникають сонячні промені....
Як випаде на землю перший сніг
Про тебе думати навіки перестану,
Навік забуду твуої губи і твій сміх,
Забуду очі і твою поставу
Забуду як два серця бились в такт...
Як я сльозами лід твій розтопила....
Забуду всі слова що ти казав,
Забуду я навіки що любила
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532974
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Манько Інна