Ти ж навіть не знаєш, як я бережу
Той спогад про щастя коротке.
І скільки я раз зазирав за межу,
Без крику, без сліз і без водки.
Я можу приходити знову і знов
Мені не завада дорога,
Тягнути до тебе на блюдці любов,
Але є одна осторога.
Скажи лиш мені у який смітничок,
Метнеш мою стомлену душу?
Я ж потім, як лопне терпіння гачок,
Бідненьку знайти її мушу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533034
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Андрій Конопко