Все в мене Шевченкове:
І вірші і хата й згорьовано доля…
Софія Миронівна Годунок.
Ой вийду, я на лужок,
Сяду на ставочку.
Опишу, я свою долю,
На білім листочку.
Доля моя нещаслива,
Доле моя, доле!
Ти ж такая широкая,
Як весняне поле.
Сини мої соколята,
Було ж бо вас троє.
Залишився однесенький;
У земельці двоє.
Зосталися сирітками
Внученятка милі.
А тепер вони дорослі,
Порядні, вродливі.
Є у них вже свої сімї,
Син і дочки.
А бабуся хустинкою,
Витирає очки…
Внучки подружились,
Дітки народились.
Бабуся радіє,
Душа молодіє!
А ще Бабця просить
У Господа Бога,
Щоб кожна дитинка
В них була здорова.
Щоб були здорові
І щоб були живі.
Внуки і правнучки
В світі цім щасливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Дід Миколай